Данило Яневський
доктор історичних наук (м. Київ)
МАСОНИ, НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИ ТА КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТИКУМ:
ГЕОПОЛІТИЧНИЙ КОНТЕКСТ
(3 березня 1917 р. – 15 січня 1918 р.)
Українська історія – це суцільний детектив імені Агати Крісті. З одного боку, всі дійові особи та обставини ґрунтовно описані, отже, добре відомі та передбачувані. З другого боку, все вкрай заплутано. Читачів плутають численні герої, але найголовніше – сама авторка, неперевершений містифікатор, яка продовжує керувати нашою свідомістю, давно вже перебуваючи в світі Горньому. В цьому сенсі велика кількість українських діячів минулого та істориків всіх епох є вправними послідовниками Агати Крісті. Так само як і вона, професійно заплутують сліди. Так само як і вона, переконують нас в тому, чого насправді, в реальному житті не було і бути не могло. Так само як і вона, видають чорне за високе, а синє – за тепле. Так само як і вона, впливають на підсвідомість читачів безперестанним повторюванням одних і тих самих вербальних конструкцій. Так само як і вона, ретельно приховують одні факти, відволікають нашу увагу від других, безцеремонно підсовують треті. Так само як і вона, багатослівно, яскраво, талановито оповідають про другорядне. Так само як і вона, майстерно і натхненно приховують від нас найбільш суттєве. Єдина відмінність від творів Агати Крісті полягає в тому, що в писаннях принаймні деяких колег відсутні «внутрішні» Еркюль Пуарро та місс Марпл – персонажі незалежні, неупереджені, уважні та щиро зацікавлені у відновленні правдивих, хоч і трагічних обставин часу та місця дії.
Є одна суттєва обставина, яка, в ідеалі, повинна відрізняти писання професійного історика від писань професійного автора детективних романів. Завдання останніх (ясна річ, крім очевидного – продати якнайбільшу кількість книжок) – визначити та покарати злочинців, реабілітувати та відзначити невинних. Завдання перших – всіляко того уникати, хоча б тому, що кількість проданих книжок мало кого хвилює.
Оскільки автор даної розвідки свято переконаний у справедливості сказаного “що було, то і буде; що робилося, то і буде робитися і немає нічого нового під сонцем” (Еккл., 1.9); ба більше – “криве не може зробитися прямим, і чого немає, того не можна вважати” (Еккл., 1.15), остільки, керуючись саме цими вічними методологічними засадами, абстрагувавшись (наскільки це взагалі можливо) від нав’язливих голосінь про велич та звитягу “національно-визвольних змагань українського народу”, поставив перед собою вельми скромні досить завдання, а саме:
- узагальнити досягнення вітчизняних суспільствознавців в царині вивчення поглядів основних політичних гравців на теренах сучасної України на перспективи державного переустрою Росії після усунення від влади Імператора Миколи II,
- з’ясувати час виникнення політико-правового поняття “Україна”,
- сформулювати деякі гіпотези, які, можливо, дозволять по-новому оглянути внутрішньо- та зовнішньополітичні передумови створення в 1917-1918 рр. Української держави на землях, окупованих Росією внаслідок розділів Речі Посполитої (РП).
