вівторок, 20 липня 2010 р.

Компетентна розповідь про Драгоманова.

19 липня відбулась чергова лекція. Уважно слухали розповідь про Михайла Петровича Драгоманова. Вразила актуальність робіт та висновків Драгоманова.

четвер, 15 липня 2010 р.

Геоекономічний гамбіт. Ендшпіль

Ніяка призначена чи "узгоджена десь" влада не дасть вам відчуття безпеки, не збереже і не примножить ваші статки. Влада, яка не має підтримки у власного народу може бути легко змінена зовнішніми силами.

Зазначені нижче процеси можуть легко розколоти Україну. Досвід Югославії та Придністров'я тому підтвердження.

Як я вже писав, Україна виявилась розмінною фігурою у геополітичній грі. Паралельно з укладенням пакту Клінтон-Лаврова підготовлено, і терміново ввімкнено, після раптового зникнення проамериканської еліти Польщі, механізми наступного етапу "світової кризи".

Щоб розуміти це, достатньо прочитати 5-ту частину 8-го розділу 2-ї статті Конституції Сполучених Штатів Америки: "Конгрес США має право карбувати монету, регулювати її цінність і цінність іноземної монети". З усіма наслідками, які ми звикли називати "світовими кризами". Згідно офіційної статистики Центробанку РФ станом на 1 квітня поточного року Росія зберігає в іноземних банках 427 мільярдів доларів, вартість яких визначається Конгресом США.

Перекладу на нашу, просту народну мову.

Молитва про праведну владу.

Грудень 2009 року.

вівторок, 6 липня 2010 р.

Наші роботи. Це найправдивіший репортаж про легендарну свинарку Лідію Степанівну ВОНА, яка перемогла діючого Прем"єр-міністра України.



Майже ніхто не знає, як все це було насправді.
А насправді все було досить прозаїчно і чарівно.
На жаль - ніяких замовників, ніяких грошей, як все це прийнято у великій політиці.
І ніякої іншої мети, просто поламати рекламну кампанію діючого прем"єр-міністра.
Як би стояла мета заробити грошей - не було б тієї свободи дій.
Ось як все було.

Наші роботи. Десакралізація статусного значка.


Цю роботу ми зробили влітку 2007 року.
Ми завжди дивувались, чому пихаті дядьки пишаються тим маленьким шматочком металу? Це так круто, це така статусна річ... Перед ними разкриваються всі двері...
І ми вирішили зробити багато таких значків. Значків народних депутатів. Дуже багато. Більше 2000. Для народу.
І роздати їх простим людям. Навіть тим, яких доля позбавила пристойних умов життя не дивлячись на клятви народних депутатів.

Наші народні обранці зачитували Присягу народного депутата і отримували статусний значок. А потім відмічали цю подію келихом смачного пива, яке їм не часто було доступне. Це було маленьке свято для цих людей. Яким пихаті дядьки присяглись дбати про їхній добробут.










пʼятниця, 28 травня 2010 р.

Чого не можуть Пінчук, Ахметов, Тарута та Коломойський, або Завдання для справжніх мужчин

Відкритий лист до олігархів

Не пощастило Вам із народом... Не пощастило.

Я розумію. Я співчуваю. Адже, справді, чи можуть по-справжньому, з душею, оцінити Ваш Maybach чи Bentley люди, які не можуть створити подібне Maybach-диво? Ні-ні, не купити! Купити й дурень зможе. Створити!

І як Вам розмовляти десь у Давосі чи Монако з колегами, якщо ви одягнені в одежу, яку зробили їхні, а не Ваші, народи?

Приїхали Ви на їхніх автомобілях, на руці у Вас їхні годинники, лікуєтесь їхніми пігулками. Навіть Ваші зуби - насправді їхні зуби, ви ж не в районній лікарні до дантиста ходите? Літаєте на їхніх літаках, користуєтесь їхніми комп'ютерами. Без їхніх автозапчастин та мастила Ви навіть до роботи не доїдете!

І найнеприємніше - Ви користуєтесь їхніми грошима, які лежать у їхніх банках!

І тут не допоможуть ані будинки в Лондоні, ані вілли на Сардинії , ані маєтки в Швейцарії. Не допоможуть ніякі найгламурніші тусовки з найвидатнішими людьми. Не допоможуть мільярди та власні футбольні клуби.

Ті люди, серед яких Ви так прагнете бути, мають дещо цінніше, чого не маєте Ви.

Тому що в тих, на кого ви хочете бути схожими, є свої народи, які й створюють усе те, чим ви користуєтесь. Їхні статки, по великому рахунку, це визнання їхніми народами їхнього статусу.

А у Вас нема найголовнішого - власного Народу.

І найняти нікого, щоб народ зображували.

І що б ви не робили, як би ви не напружувались, для західної еліти ви - ніхто. Не більше ніж цікаві експонати. Бо за вашими плечима не стоїть народ. І ніхто з вас не зробив нічого такого, що дало б народу можливість Вами пишатись.

Порівняйте себе, наприклад, з власниками концернів БМВ чи Мерседес. З людьми, які дають можливість творити мільйонам інших людей.

Порівняли? І хто ви для них? Дикуни з бабками.

Розумієте, у чому різниця в статусі? Не в меценатстві, не в кількості експонатів та історичних пам'яток культури, не в знайомстві з Елтоном Джоном чи Еросом Рамазотті, не в елітній нерухомості, не у вартості годинника, автомобіля, літака.

У Вас нема власного Народу. Це майже вирок. По суті, ви вигнанці із власної землі. На чужині народ вас не прийняв, свого - ви не створили...

Хоча у Вас ексклюзивне становище. Бо далеко не всім в історії Бог дає можливість створити Народ. Одиницям.

А Ви такий шанс маєте - і не використовуєте його. Ви маєте найціннішу, найвеличнішу можливість, а замість того - намагаєтесь отримати визнання в чужих народів...

Такої можливості, як у Вас, не мають ні Меркель, ні Обама, ні Путін, ні навіть Королева Англії!

Вашу бездіяльність дуже слушно використовують іноземці, як близькі, так і далекі. І вже зовсім небагато лишилось. Ще трохи - і все, не буде у вас жодної можливості мати власний народ.

Ви, будь ласка, не лайте ні своїх іміджмейкерів, ні політтехнологів, ні менеджерів. Вони не можуть Вам сказати, що робити, щоб створити народ, це не їхній рівень знань.

Такі знання даються лише тим, хто справді цього бажає. Якщо дасть Бог Вам таке бажання, саме таке просте бажання: створити власний народ, - то відразу зрозумієте, що саме треба робити.

То ж народ вам потрібний, шановні "лідери сучасності" та політики. Справжній Народ!

По-перше, тому що тільки таким чином ви отримаєте статус, який буде сприймати весь світ. По друге, тому що тільки наявність справжнього народу гарантує вам ваші капіталовкладення та капіталізацію. Ну й, по-третє, тільки справжній народ побудує нові підприємства, за які ви зараз боретесь один з одним.

Як створити Народ із того населення що є?

Якщо у Вас виникло таке питання, то перший і найважливіший крок уже зроблено.

Ви люди розумні й освічені, тож усе інше ви зробите краще ніж ці ... "політики", пробачте. Вибори та все інше - то другорядні процеси, які автоматично вирішаться при виконанні головного завдання - створення народу.

Головне, знайти того, хто мав би любов до цієї землі і до її населення. Та потім контролювати його, щоб не зробив типових помилок.

Бо після публікації статті "Майже за Чернишевським", в якій ішлось про перші найпростіші кроки на шляху до народної єдності в сучасних умовах, з'явилось кілька статей із типовими помилками. Причина таких передбачуваних помилок - нерозуміння глибинної суті народної єдності. Ілюзій та наукоподібного марення багато, а в душі - пусто. Нема розуміння суті народу.

Тому маю обов'язок перерахувати типові помилки, що б Ви особисто могли застерегти знаменитих політтехнологів від їхніх хронічних помилок. Може, вони почують?

Типові помилки

Помилка № 1. "Народ піде за харизматичним лідером..."

Ви ж не вибори голови колгоспу збираєтесь робити, а народ створювати. Для Вас має значення не харизма якогось лідера, а єдність народу. Та й народ ви створюєте саме для того, щоб отримати ту єдність, яка стане джерелом особисто Ваших сили та статусу. А не потішити амбіції чергового шукача грошей, які й без того стоять до Вас у черзі в передвиборчий час.

Погляньте навколо, що Ви наплодили: лідери, лідери, лідери... А єдності - нема.

Помилка №2. "Народ треба розділити на електоральні поля..."

Як почуєте цю фразу від найнятого Вами політолога - відразу беріть бейсбольну биту, Бог простить Вам цей гріх.

Помилка № 3. "Народ згуртується навколо ідеї, програми...".

Звільняйте такого робітничка, бо він нічого не розуміє в питаннях єдності народу. Програм та маніфестів написано так багато, що час видавати багатотомний "Збірник маніфестів та програм", як пам'ятку нашій народній дурості.

Це технології середини минулого сторіччя. І я особисто знайомий із політтехнологами, які намагаються використовувати самі такі методи, які не придатні для створення народу й шкідливі для цього.

Помилка № 4. "Треба пообіцяти кожному щось (наприклад, гречку)".

Гречку візьмуть, подякують, може проголосують. Народом - не стануть.

Найнятим політологам жорстко поставте таке завдання: "Організувати пропаганду, щоб внести в кожного почуття любові до народу, до країни, до кожного громадянина, яке було в нас колись. Ще до того, як нас розкололи, як ми стали боятись та ненавидіти один одного, коли ми жили з відчуттям єдності. Наприклад - наприкінці 1991 року".

Нагадайте, що сьогодні зв'язки, основані на мові, релігії або історії - відходять на другий план, бо дуже крихкі, тендітні, розколюються дуже швидко. Тим паче, що зараз ми всі - чужі люди... У будь якому випадку мова не може йти лише про національну приналежність або походження.

У такому випадку немає жодного значення походження людини. Сьогодні абсолютну важливість має те, що б людина довела свою відданість Народу, який має постати із праху.

Більша частка "народних" депутатів, чиновників та керівників різних галузей сама себе поставила в позицію "Проти народу", відокремивши самих себе від народу, і тому втратила будь який зв'язок із ним.

Вони зробили свій вибір.

Чим більше вони відірвуться від народу - тим краще. Чим виразнішою буде відсутність будь-якого зв'язку між народом і цими людьми - тим швидше прийде усвідомлення. Не в них - вони втрачені для народу. У народу...

Нам усім прийдеться доводити свій зв'язок із народом, який має спільне майбутнє.

Капіталовкладення в створення народу - більш ефективні, ніж капіталовкладення у квитки на виставки марнославства.

Михайло Притула, спеціально для УП

пʼятниця, 7 травня 2010 р.

Геоекономічний гамбіт. Ендшпіль


Ніяка призначена чи "узгоджена десь" влада не дасть вам відчуття безпеки, не збереже і не примножить ваші статки. Влада, яка не має підтримки у власного народу може бути легко змінена зовнішніми силами.
Зазначені нижче процеси можуть легко розколоти Україну. Досвід Югославії та Придністров'я тому підтвердження.
Як я вже писав, Україна виявилась розмінною фігурою у геополітичній грі. Паралельно з укладенням пакту Клінтон-Лаврова підготовлено, і терміново ввімкнено, після раптового зникнення проамериканської еліти Польщі, механізми наступного етапу "світової кризи".
Щоб розуміти це, достатньо прочитати 5-ту частину 8-го розділу 2-ї статті Конституції Сполучених Штатів Америки: "Конгрес США має право карбувати монету, регулювати її цінність і цінність іноземної монети". З усіма наслідками, які ми звикли називати "світовими кризами". Згідно офіційної статистики Центробанку РФ станом на 1 квітня поточного року Росія зберігає в іноземних банках 427 мільярдів доларів, вартість яких визначається Конгресом США.
Перекладу на нашу, просту народну мову.
Це все одно, що кум мені дав на зберігання гроші, а я, що б мені йому менше віддавати, буду визначати їхню цінність. При цьому ще буду сильно бідкатись, що у мене великий борг і страшна криза.

А так як гроші РФ лежать у приватних банках та у цінних паперах приватних компаній, то розкривається зовсім широкий простір для тримання Росії на коротенькому ланцюжку. Хоч і золотому, з гоноровим бархатним гламурним ошийником.

Спектр інструментів для впливу досить широкий:

- визначення вартості долара;

- банкрутство банків та інвесткомпаній, у які вкладено російські резерви;

- встановлення інвестиційних рейтингів Росії американськими рейтинговими компаніями;

- зменшення вартості ресурсів, що продає Росія;

- збільшення вартості ресурсів, які Росія споживає.

У комплексі всього цього більш ніж досить, щоб тримати руку на шиї Росії.

7-9 квітня - по новинам проходить повідомлення "Под угрозой банкротства 40% американских банков". Після катастрофи під Смоленськом - банкрутують відразу 5 американських банків. Через 5 днів. Надто швидко, що б це була природна реакція фінансових ринків на заяву про можливість банкрутства 40-а відстків банків.

Кризу вже увімкнено. Вона йде особисто до Вас

Чого нам чекати?

1. Ми всі відчуємо нестачу того, до чого вже звикли - пального, запчастин, ліків, через деякий час - звичних продуктів харчування...

Бо не виробляємо ми запчастин ані до більшої частки автомобілів, ані до промислового обладнання підприємств харчової промисловості, ані до комп'ютерів. Нема навіть власного виробництва кухонного посуду - ні ложок, ні вилок. Ні батарейок до пультів керування телевізором, ні лез для гоління.

Все те, до чого ми звикли, суттєво збільшиться в ціні, і стане недосяжним для більшості з нас. Все без винятку.

2. Суттєво знизиться вартість нерухомості та землі. Привіт інвесторам!

3. Об'єктивно зменшиться кількість соціальних виплат.

4. Ми почнемо конкурувати між собою за все, що необхідне для життя. Хто в чергах, хто на "стрілках", а хто за допомогою владних важелів...

Ми повернемось на початок 90-х років. Суттєво загостряться міжетнічні і міжконфесіональні проблеми.

Нема жодної підстави, казати про те, що все буде добре.

І ці процеси будуть дуже схожими, що в Україні, що в Росії, бо ж тепер ми стали дуже близькі, і грошей нам ніхто не дасть, а своїх у нас нема! Уряд України буде шукати будь-які можливості врятувати ситуацію, але в межах коридору, що визначений зовнішньою та внутрішньою ситуацією.

Такий розвиток ситуації виявився настільки очевидним, що навіть викликав у Євросоюзу бажання провести нас цим коридором, запропонувавши рятівну дорожню карту та посередницьку допомогу.

І це далеко не альтруїзм. Це боротьба за контроль над Україною. Нас з вами зовсім ніхто не питає. Як і у нашого уряду. На превеликий жаль.

Зовнішні та внутрішні фактори. Опозиція

В опозиції нема жодних реальних внутрішньо українських важелів впливу на ситуацію в Україні. Саме тому її дії під час ратифікації угоди між РФ та Україною у Верховній Раді були спрямовані на досягнення зовнішнього ефекту. На те, що б щось показати ЄС та США.

Саме так вчиняють активістки Femen, коли епатажно демонструють те, що зазвичай показують, коли показати більше нічого.

Зовні опозиція своїм безсистемним галасом намагається мобілізувати людей. Насправді, опозиції тільки здається, що вони діють системно, то така в них ілюзія.

При цьому зовсім невідомо, кого саме вони хочуть привести до влади. Якщо самих себе, то, знову ж таки, не зовсім зрозуміло, навіщо. Бо, як ми переконались, жодних системних перетворень вони за кілька років при владі так і не зробили. Ані для розвитку підприємництва, ані задля знищення репресивного апарату, що лишився в спадок ще з часів СРСР.

До речі, саме це й дозволило новій владі за місяць повністю відновити репресивний апарат. Який наразі не включають на повну потужність винятково по милості і милосердю Януковича.

Деморалізована опозиція, під тиском зовнішніх обставин та засліплена власними амбіціями, буде йти на самі радикальні, кроки. Радикальні по формі, але безглузді по змісту.

Зокрема, почне підігрівати сепаратистські настрої в суспільстві, та візьме курс на відокремлення від України областей, де має електоральну більшість. Або на "Киргизький сценарій".

На перший сценарій її будуть підштовхувати з далекого заходу, на другий - з близького північного сходу.

Капкан для Януковича

Поставте себе на місце Януковича. Все начебто добре. Влада. Мрії збулись. Втім маємо такі об'єктивні чинники, на які треба звернути увагу.

З одного боку інтереси США та угоди між Росією та США. З другого - інтереси ЄС і запропонована ними цукерка. З третього - опозиція. З четвертого - Росія.

Останній, якщо дивитись правді у вічі, Янукович-президент потрібний так само, як і українська незалежність разом з українською нормативною базою та чиновникам. І тому Росія тихенько так, але щоб всі знали, підтримує Тимошенко своїми обіцянками, щоб і опозицію не дала створити, і при нагоді, "Киргизстан" Януковичу влаштувала...

Чим більший тиск Януковича на оппозицію - тим більше намагання відірвати Західну Україну на догоду інтересам США.

Крім того, Янукович зараз вимушений робити певні непопулярні у народу кроки. А що Росія-матінка робить з керівниками України, які вже виконали непопулярну роботу, добре видно з історії кінця 17-го та першої половини 20-го століть.

Тут маю рекомендувати допитливому читачеві статтю Йосипа Віссаріоновича Сталіна "Головокруженіє от успєхов" - про те, як треба боротись з "пєрєгібамі на мєстах", і нагадаю про те, що відбулось із"колективізаторами" після цієї статті.

Це треба пам'ятати. На виконавців спихнули провину за виконання наказу Сталіна і відправили до Сибіру.

Я ж хочу, щоб Україна лишилась цілою країною. Я хочу, щоб ми стали Народом з великої літери. Я хочу, щоб Україна жила і після нас...

Що і як робити


Розглянемо, як існує та система влади, яка лишилась нам в спадок від СРСР та її слабкі місця. Саме їх можна використовувати для того, щоб реформувати стару систему влади. Бо інакше держава Україна перестане існувати взагалі.

Найперше - для цього потрібна самоорганізація суспільства. Вона має кілька складових.

Найбільш простий і швидкий варіант - самоорганізація внаслідок зовнішньої небезпеки. Характеризується швидким об'єднанням і радикальністю дій, великою руйнівною силою.

Організовані групи самозахисту чи самооборони можуть діяти автономно і тривалий час. Члени таких груп - справжні герої й не схильні до компромісів ні з ворогом, ні з діючою владою. Репресії влади щодо таких груп насправді лише збільшують їх чисельність.

Це найпростіший вид опору. Він має історичні традиції в Україні, і саме по цьому шляху пішла сьогоднішня опозиція.

Однак, навіть при усуненні існуючої на сьогодні загрози, народ опиниться в тій самій ситуації, що й до того.

Тому що проблема не в тому, хто саме буде у влади. Проблема в тому, що в обох випадках владу будуть здійснювати винятково через корумпованих чиновників, які розглядають власний народ як дойну корову. Причому називають це бізнесом, часто - сімейним.

І замінити цих чиновників і ніяким, і ніяк.

Колишня влада, а нині "борці за інтереси народу", не використали наявну можливість реформувати систему, а сподівались наїстися з цього корита...

Наразі будуть мати нагоду відчути дію Системи на власній дупі.

Тому це особистий вибір кожного: треба йому чи ні боротись на барикадах за те, що б до влади повернулись лузери.

Є й інший вибір:

Створення органів самоуправління.
Центрів чи комісій, чи може комітетів - не має значення. Їхні головні завдання:

1. Шляхом об'єднання людей з спільними інтересами створити територіальні, та, в деяких випадках, галузеві групи. І дуже вас прошу, не нагадуйте про "а як же профспілки?". Це той самий уламок старої системи, який паразитує на нас із вами.

2. Відстоювання спільних інтересів територіальних та галузевих груп.

3. Юридичний всеобуч членів таких груп.

4. Підготовка управлінських кадрів для майбутньої політичної чи державної діяльності.

5. Підтримка фінансової та економічної діяльності членів груп.

6. Контроль за чиновниками та проведення стосовно них політики тотального контролю та "випаленої землі".

Чим відрізняються перший та другий шляхи? Тим, що перший шлях не приводить до результату.

Другий - не такий феєричний, як перший, при якому тимчасовий результат "відчуття єдності" маємо негайно.

Цей шлях передбачає планомірну заміну чиновників та систем управління. Це важка рутинна робота. І далі все належить винятково від того, як ми з вами зможемо знайти в собі сили об'єднатись.

Адже це набагато складніше, ніж кидатись на танки з пакетами муки та кефіру.

Саме важливе завдання сьогодні - це єдність.

Саме єдність між нами є джерелом тієї сили, яка створює країни та народи. При відсутності єдності - гинуть і перші й другі.


Наступна стаття буде саме про те, як здобути єдність і використовувати її. Не у боротьбі. Ні.

Ми не будемо боротись ні проти кого. Ми будемо боротись "за".

Тому зараз розпочата робота по створенню "тренінгу єдності", знайдені висококваліфіковані фахівці. Ми зможемо безкоштовно, "то єсть даром", навчити молодих політиків об'єднувати людей. А це й є найстрашніша зброя.

Так почнеться нова Україна.

Михайло Притула, спеціально для УП